Народний самодіяльний джазовий оркестр «Зелений вогник» при Черкаському таксомоторному парку було створено у 1964 році з ініціативи директора цього підприємства Михайла Ілліча Бінусова. Це був надзвичайний меценат і діяльний любитель музики, котрий намагався будь-яку справу робити професійно. Учасники першого складу оркестру до цих пір із захопленням згадують, як йому оперативно вдалося дістати для колективу рідкісні на той час в СРСР інструменти – повну родину саксофонів «Сельмер» (Франція), відмінні труби, тромбони, вібрафон, електронні інструменти, ударну установку, якісну аудіо-підсилюючу апаратуру – такого рівня інструментів не було навіть у державних колективах. І це тоді, коли таксопарк виглядав досить скромно: кілька десятків машин просто неба. На жаль, тішитися унікальними інструментами прийшлось недовго, бо їх було забрано із «Зеленого вогника» до естрадно-симфонічного оркестру українського радіо і телебачення. Самодіяльні оркестранти мусили задовольнятися мідними «Класик–супер» (Чехословаччина). Надалі Михайло Ілліч Бінусов активно цікавився творчим життям свого «дітища», багато робив для організації і матеріальної підтримки його гастрольної діяльності. Він був душею колективу, знав кожного музиканта, переймався його проблемами. Без його присутності рідко коли починались репетиції. Про історію «Зеленого вогника» можуть чимало розповісти черкащани С.П. Осауленко та В. Єфімов (нині – заслужений діяч мистецтв України), які входили до першого складу оркестру. Залишив також письмові нотатки нині покійний Ю. Соловйов, котрий свого часу очолював колектив.
Заслуговує уваги назва оркестру – вона символічна. Блимання зеленого вогника у машинах таксі означало, що авто вільне і чекає клієнта. Для музикантів оркестру ця назва означала свободу духу та почуттів, що так природно для джазу. Спочатку до складу оркестру входили непрофесійні музиканти – любителі музики, таксисти, слюсарі, які працювали в таксомоторному парку. Перші виступи відбувалися на танцювальних майданчиках в черкаських парках. Утім, завдяки творчому розвитку колективу, який забезпечували талановиті керівники оркестру, його рівень піднявся від аматорського до професійного джазового оркестру. В колектив приходять музиканти-фахівці. Цікавий факт, що професіоналам, заради того, щоб музикувати у «Зеленому вогнику», доводилося отримувати водійські права та йти працювати в таксомоторний парк (адже в оркестрі мали право грати тільки його працівники), і таких була значна кількість. Це насправді незвично, адже в наш час рідко коли помітиш, що фахівець-музикант піде працювати таксистом не заради грошей, а заради джазу. Учасники оркестру не мали жодних додаткових пільг, єдиний привілей полягав у тому, що їм при потребі видавали нову автівку для роботи.
Першим диригентом «Зеленого вогника» став клавішник Роман Вершков. Вдалося з’ясувати імена учасників першого складу оркестру: саксофони: М. Зорін, А. Литовський, А. Лисенко, А. Кваша, Ф. Гладкевич; труби: Ю. Соловйов, С. Осауленко, Портнов, В. Єфімов; тромбони: Кравченко, Мизганов, Б. Варич, Д. Голубєв, Б. Кравченко, Е. Вільданов. Диригент не писав сам оркестровки і для забезпечення репертуару він здобував партитури у Дудаєва (м. Бердянськ). Партії інструментів були детально розписані, і музиканти самі майже не імпровізували. Завдяки Р. Вершкову і композитору Володимиру Осадчому, який змінив його, були створені окремі концертні номери.
Значимий фаховий прорив «Зеленого вогника» відбувся, починаючи з 1965 – 1966 років, коли до керування оркестру приступив Іван Федорович Степаненко – висококласний музикант з тонко розвиненим слухом і достатнім виконавським досвідом. Він заснував свій джазово-естрадний ансамбль ще у 1940 році і до війни виступав з ним на міських танцмайданчиках. Музиканту-практику не складало великих зусиль самому компонувати оркестровки і аранжування, при тому залишаючи «простір» для польоту імпровізацій солістів. Іван Федорович цікавився джазом, завжди шукав можливості почути будь-яку композицію – чи інколи по радіо, чи на платівках, правдами і неправдами привезеними з-за кордону. «Зняті» ним на слух свінгові теми, зокрема К. Бейсі, Д. Елінгтона, служили основою джазових аранжировок, виконуваних «Зеленим вогником». Неодноразово у джазових композиціях використовувались теми з українських народних пісень.
Завдяки Володимиру Колтунову – професійному артисту філармонії (конферансьє), який свого часу виконував обов’язки художнього керівника «Зеленого вогника», була підготовлена розгорнена і яскрава концертна програма. Згодом консультантом самодіяльного оркестру запрошено київського музиканта Бориса Клура. Завдяки йому черкаський «Зелений вогник» отримав можливість користуватися нотною бібліотекою столичного джаз-оркестру «Дніпро». Мистецькому росту оркестру сприяло його поповнення учнями Черкаського музичного училища. Програми оркестру складались з популярних радянських пісень та оркестрових композицій. Твори джазової стилістики у ті часи державною мистецькою політикою «не рекомендувались». Тож керівники оркестру їх «приховували» між виконанням вокальних номерів.
Оркестр здобуває звання Лауреата багатьох радянських фестивалів та оглядів народної творчості. Про його професійний рівень свідчить той факт, що у 1967 році саме черкаський «Зелений вогник» (диригент В. Коржаневський), а не столичний «Дніпро» представляв естрадне мистецтво на Декаді мистецтв України в Москві. Учасники колективу згадують про записи концертних номерів на УТ і ЦТ. У 1972 році Київська студія документальних фільмів знімає музичну стрічку про «Зелений вогник», фонограми якої були підготовлені відомим майстром звукозапису Юрієм Вінником. У різні часи історії оркестру біля його диригентського пульта стояли Ю. Соловйов, Б. Ганін, В. Федоров. Втім «пік» творчої та виконавської майстерності було досягнуто завдяки керуванню оркестром відомим українським джазменом Євгеном Дергуновим, естафету від якого перейняв талановитий композитор Михайло Некрич. Програми, створені у ті часи, гаряче приймались як і пересічними слухачами, так і професійними музикантами. При підтримці Міністра автотранспорту України Івана Іовича Братченка, а також раніше згаданого М.І. Бінусова «Зелений вогник» – самодіяльний оркестр високого фахового рівня – провадив широку гастрольну діяльність на просторах Радянського Союзу (Москва, Ярославль, Горький, Крим, майже вся Україна, Польща). Свого часу із «Зеленим вогником» співали такі вітчизняні знаменитості, як Софія Ротару, Юрій Гуляєв, Костянтин Огнєвий, Микола Гнатюк. Солістами-вокалістами оркестру були відомі у колах черкаських музикантів Ніна Варич, Іван Дрига, Віктор Роменський, П. Осипенко, В. Сергієнко, В. Калінкін, Ю. Яковлєв, В. Падалко.
З розвалом Радянського Союзу почали докучати матеріальні проблеми забезпечення мистецької життєдіяльності «Зеленого вогника». Особливо загострилося становище після смерті «батька» колективу – М.І. Бінусова. На щастя, новий керівник таксопарку В. Гопак ще деякий час з великими зусиллями намагався продовжити життя улюбленому колективу. Чергової переміни влади з її повним ігноруванням буття славетного оркестру «Зелений вогник» не витримав і у 1991 році припинив своє існування. Багато хто з поціновувачів мистецтва дивувався та захоплювався цим колективом, адже «Зелений вогник» – явище унікальне з точки зору стрімкого професійного росту та цілеспрямованості музикантів. У свій час (кінець 1960-х – 1980-ті роки) черкаський народний самодіяльний оркестр був відомий не тільки на теренах України, а і за її межами. Провінційний мистецький колектив не зупиняли жорсткі стереотипи державної ідеології і він зумів певним чином познайомити своїх слухачів із дивовижним світом джазу. Більшість його членів не шукали матеріальної вигоди, а працювали на засадах гарячої любові до цього життєстверджуючого мистецтва, невичерпного ентузіазму в намаганні впровадити дух його творчої свободи. Прикро те, що сталі відомості про цей колектив поодинокі, спогади про його здобутки існують переважно у пам’яті його учасників, які потихеньку починають відходити за межу… Отож є сенс продовжити дослідження творчої діяльності «Зеленого вогника» у напрямку пошуків архівних матеріалів, подальшого вивірення і уточнення фактології та письмової фіксації про зазначене мистецьке явище у краєзнавчій та музикознавчій літературі.
Аліна ПОМОГАЙБО
Всі наявні записи оркестру “Зелений вогник” можна завантажити тут