Житомирський хор (нині – Поліський ансамбль пісні і танцю) “Льонок” був започаткований майстром хорового співу Анатолієм Авдієвським у 1958 році. Він має свій виконавський стиль і манеру. Основу репертуару складають вокально-хореографічні композиції та пісні Полісся, музику до багатьох з яких написав нинішній керівник Іван Сльота.
Кажуть, назва колективу наснилась Анатолієві Тимофійовичу. У тому першому “Льонку” працювала серед інших Раїса Кириченко. Але колективу судилося досить недовге життя. На початку 60-х міністр культури СРСР Катерина Фурцева сердито гримнула і недвозначно дала зрозуміти: мовляв, Україна занадто «розспівалась і розтанцювалась» за державні кошти. Результатом примітивно мотивованого наступу на культуру стало те, що поскорочували, а фактично порозганяли близько двадцяти професіональних колективів. Серед інших і «Льонок». Отож в Росію, де фактично не зачепили жодного колективу, змушені були поїхати працювати багато українських хорових артистів. Зокрема славнозвісна Ольга Павловська.
Згодом керманичі від культури оговтались і знову дали «відмашку» професіональному хоровому співу в Україні.
1970 року у Житомир, на руїни отого «старого» (як його й досі називають) «Льонка» приїхав випускник хорового відділення Одеської консерваторії Іван Сльота. Вже знайомий з Авдієвським, він до певної міри пішов його шляхами і опанував відому в музичному світі хорову одеську школу Костянтина Пігрова. Отже, молодий музикант заходився, по суті, заново створювати Поліський державний ансамбль пісні і танцю «Льонок», до складу якого увійшли хорова, танцювальна та оркестрова групи.
Візитівкою колективу стала написана на початку 70-х пісня “А льон цвіте” (вірші Василя Юхимовича). Як і годиться популярному твору, реакція на «Льон…» у народі не забарилася. “Де тільки я її не чув — і за столом, і під столом, і в трамваях, і в тролейбусах, і в метро”, — згадує композитор.
В основі репертуару ансамблю – кращі зразки народної творчості; ансамблеві, хорові, танцювальні та вокально-хореографічні композиції, створені в колективі на ґрунті українського поліського мелосу. Окрасою репертуару є народні пісні та оригінальні твори Івана Сльоти “А льон цвіте”, “Якби мені сивий кінь”, “Ой на горі калина”, “Не згорає зоря”, “Ти мене замани”, “Чайка степова”, “Журавлі”, “Розляглись тумани”, “Бджоли”, які люблять, знають і співають в багатьох куточках світу, а також композиції “Тополя”, “Уляна”, “Господиня”, “Їхав козак з України”, “Калина”, “Ойра” та багато інших.
“Льонок” – лауреат багатьох всеукраїнських та міжнародних конкурсів. З концертними виступами побував у Болгарії, Польщі, Словенії, Румунії, Франції, Росії, Білорусі, Казахстані, Вірменії, Азербайджані, Грузії та багатьох інших країнах.
“Льонок” продовжує свою діяльність, і вже 42 роки на його чолі той самий керівник – Іван Сльота. Наприкінці 2011 було вирішено надати хору статус “академічний”. Це звання не лише підвищило статус ансамблю, але й допомогло йому у фінансовому плані, адже тепер артисти матимуть більші зарплати. Крім цього, з’явилася можливість пошити нові костюми для виступів, адже потреба в цьому є давно.
А льон цвіте (І. Сльота – В. Юхимович)
А я все дивлюся де моя Маруся (у. н. п.)