Леся Дичко – відома композиторка. Народилась 24 жовтня 1939 року в Києві. 1959 року закінчила Київську школу-десятирічку ім. М.В. Лисенка за класом теорії музики; 1964 року – Київську державну консерваторію ім. П.І. Чайковського (нині Національна музична академія України) за класом композиції проф. К.Д. Данькевича та проф. Б.М. Лятошинського; 1971 року – аспірантуру під керівництвом проф. Б.М. Лятошинського та проф. Н.І. Пейка. Прослухала курси лекцій: з мистецтвознавства – професорів Ю.С. Асєєва, М.П. Тищенка, Л.С. Міляєвої, Є.М. Говді, П.А. Білецького у Київському художньому інституті (1968-1972) та з історії театру – в Київському інституті театрального мистецтва (1966-1969).
Викладала: у Київському педагогічному інституті (1965-1966), у Київському художньому інституті (нині Академія мистецтв) – історію музики (1972-1994). Викладає у студії при Державній Заслуженій капелі бандуристів України з 1965 року та в Національній музичній академії України (доцент) – композицію та теоретичні дисципліни з 1994 року. 1989 року виступала в Канаді з лекціями про сучасну українську хорову музику.
Членкиня Правління музфонду України (з 1973), Координаційної ради Всеукраїнської музичної спілки.
Членкиня журі хорового конкурсу ім. М. Леонтовича, оргкомітетів фестивалів “Київ-Музик-Фест”, “Прем’єри сезону”, почесного комітету хорового фестивалю “Золотоверхий Київ” (Київ, Україна), журі Всесвітнього хорового конкурсу сучасної музики в м. Дебрецен (Угорщина) та Голова журі хорового Форуму християнської молоді України (Київ, 1999).
Членкиня Комітету з присудження Державних премій ім. Т.Г. Шевченка (з 1993 року) та комісії Міністерства культури та мистецтв України (з 1996 року).
Плідно співпрацює з Київським патріархатом, зокрема зорганізувавши ювілейні концерти на честь 100-річчя з дня народження патріарха УАПЦ Мстислава та концерти “Духовного тижня молоді”.
Вона є авторкою 3-х балетів, хорової, симфонічної, вокально-симфонічної й камерної музики (сюїт, симфоній, фантазій, інших творів для оркестру, ансамблів, фортепіано, органа, скрипки, флейти), 4-х циклів духовної музики для органа та солістів, вокальних циклів для голосу та камерного оркестру, музики до кінофільмів, мультфільмів, 45-ти пісень. Улюблений жанр – хорова музика. Композиторка продовжила українську традицію авторської духовної музики. Її стиль поєднує риси українського народного й церковного хорового співу. Також її творчості властивий художній та культурний універсалізм (синтез різноманітних різновидів фольклорного та фахового мистецтва, звертання до краєвидів, культурних та історичних пам’яток різних країн і народів).
Її твори представлені на хорових фестивалях, конкурсах і в концертних програмах світу: США, Канаді, Франції, Великої Британії, Німеччини, Голландії, Бельгії, Данії, Іспанії, Італії, Угорщини, Болгарії, Польщі, Росії та України.
Дипломантка та лауреатка Всесоюзного огляду творчості молодих композиторів (Москва, Росія, 1962; 1969 – І премія), Української республіканської комсомольської премії ім. М.Островського (1970), конкурсу на кращу патріотичну пісню (Київ, 1997 – І премія).
Її нагороджено державними медалями України та грамотами парламенту. Заслужений діяч мистецтв України (1982).
Народна артистка України (1995); лауреатка Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка (1989); кавалерка українського православного Ордена Святого Володимира ІІІ ступеня (1998) та Ордена Княгині Ольги (1999).
Членкиня Національної спілки композиторів України та її Правління (з 1968 року), Секретар НСКУ (з 1994).
Всі доступні записи пісень Лесі Дичко:
Вечір (сл. П.Тичини) – В.Лук’янець
На човні нас було (сл. Л.Українки) – Р.Бабак
Пісня про рідний поріг (сл. А.Демиденка) – В.Буймистер
Я – хочеш? – зачарую ліс (сл. М.Руденка) – Р.Бабак
Пісня про рідний поріг (сл. А. Демиденка) – Валерій Буймистер