Прослухати:
Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.
Музика: Руслан Іщук
Вірші: Тетяна Маріаш
Виконують солісти театру пісні “Літопис” Олександр Хавдій, Любов Данилевич, Оксана Синишин
Запис 1991 р.
Твір написаний за документальною історією, опублікованою в журналі “Огонек” в 1989 році його головним редактором Віталієм Коротичем (одна з перших в СССР інформацій про голодомор 32-33 р.р. на Україні). Особисто будучи у творчому відрядженні в одному із сіл Черкащини він побачив дивного сивого чоловіка, який ніс до ріки віночки з польових квітів. Односельці розповіли Коротичу, що в 33-му році, після голодної смерті дружини цей чоловік залишився сам з сімома дітьми. Коли в селі люди поїли вже всіх котів, собак та почали зникати діти – він посадив у човен всіх своїх дітей, які вже попухли з голоду, і сказав їм, що вони пливуть на річку наловити рачків, якими він їх нагодує. На середині річки батько перевернув човен, щоб разом з дітьми втопитися… Та коли опритомнів, викинутий хвилями на берег і усвідомив, що він зробив, і що він один залишився живий – то зійшов з розуму. І від того часу кожен день батько плів 7 віночків і ніс їх до річки…