Юрій Йосипович Богатіков – український і російський співак, баритон. Народився 28 лютого 1932 року в м. Єнакієве Донецької області. Дитинство провів у місті Слов’янську. Коли йому виповнилося 9 років, почалася радянсько-німецька війна. Ю. Богатіков з батьками та сестрами був евакуйований в Узбекистан в місто Бухару.
Після війни сім’я Богатікова переїхала до Харкова. У 1946 році Юрій Йосипович вступив до Харківського ремісничого училища зв’язку, закінчує його і починає працювати на Харківському телеграфі механіком по ремонту апаратури.
У великій багатодітній родині Богатікова завжди любили пісню. Батько співав, йому підспівували діти. І сам Юрій Йосипович завжди говорив, що співав “з дитячого садка”.
Працюючи на телеграфі, він весь вільний час проводив на самодіяльній сцені, директор Харківського телеграфу В. І. Акулов розпорядився направити юнака на навчання до Харківського музичного училища.
Своїм педагогом Юрій Йосипович вважає М. А. Краснову – вона допомагала відшліфувати голос, виховала тонкий художній смак, привчила до щоденної нелегкої праці вокаліста.
Під час навчання в музичному училищі у 1951 р. Юрій Йосипович був призваний на військову службу. Служив моряком на Тихоокеанському флоті і, звичайно, не міг не співати. Під час служби він вже співав в ансамблі пісні і танцю Тихоокеанського флоту.
Після закінчення служби на флоті у 1955 р. Богатіков повернувся на харківський телеграф, де продовжив працювати механіком і одночасно вчитися в харківському музичному училищі. У 1959 році Юрій Йосипович успішно закінчив музичне училище і перед ним відкрилися невичерпні можливості для творчості. Він приходить в театр музкомедії, потім йде на естраду, пізніше працює в Шахтарському ансамблі пісні і танцю “Донбас”. І знову повертається на естраду, на цей раз – назавжди.
У 1963 році Юрій Йосипович стає солістом Луганської філармонії.
Перша серйозна перемога прийшла до Юрія Йосиповичу у 1967 році. Він отримав диплом 1-го ступеня як переможець конкурсу вокалістів, беручи участь у фестивалі української молоді.
За високу виконавську майстерність був нагороджений дипломом лауреата премії імені “Молодої гвардії”.
На фестивалі естрадної пісні в Берліні в 1968 році він став володарем головного призу. Через рік в Болгарії в 1969 році на фестивалі “Золотий Орфей” удостоєний срібної медалі.
Працюючи в Луганській філармонії, з радістю співав для шахтарів, які, вийшовши із забою, втомлені і замурзані, забувши про все на світі, з задоволенням слухали “Сплять кургани темні” і “Давно не бував я в Донбасі”.
Творча праця артиста високо оцінена донбасівцями – він нагороджений орденом – “Заслужений шахтар”, і присуджене звання “Почесний громадянин міста Слов’янська”.
Пісні у виконанні Юрія Богатікова звучали в Німеччині, Франції, Польщі, Колумбії, Перу, Венесуелі, Еквадорі, Кубі – більш, ніж в 20 країнах світу.
У 1968 році Юрій Богатіков став Заслуженим артистом України. У лютому 1973 року – Народним артистом України. Постійно брав участь у міжнародних програмах “Мелодії друзів”. Протягом 16 років (з 1970 по 1986) був членом художньої ради по естраді при міністерстві культури СРСР.
Брав участь майже у всіх урядових та святкових концертах, на його виступах були переповнені стадіони і концертні зали. Жодна телевізійна програма не проходила без його участі. Брав участь у всіх концертах телепрограми “Пісня року”, починаючи з “Пісня-69”.
З 1974 року Юрій Богатіков – соліст Кримської державної філармонії. І кримській землі він також віддає всього себе без залишку, оспівуючи красу півострова. Але, проживаючи в Криму, Юрій Йосипович продовжував вважати себе донбасівцем і завжди з радістю відгукувався на пропозиції дати концерти в Донецьку, Слов’янську, Красноармійську, на шахтах Донбасу.
У 1978 році поступив, а в 1984 році закінчив Кримський державний університет імені М.Фрунзе (зараз перейменовано в імені Вернадського) – історичний факультет.
У лютому 1983 року удостоєний звання “Народний артист СРСР”. На естраді це був перший артист, який отримав це звання після Л. Утьосова та К. Шульженко.
Випустив 8 аудіоальбомів циклу «Мужской разговор», компакт-диск «Красные розы».
З 1992 року займав посаду художнього керівника Кримської філармонії по проведенню фестивалів і спецзаходів.
У 1996 році рішенням 10-ої сесії Ялтинської міської ради народному артистові СРСР Юрію Богатікову присвоєно звання “Почесний громадянин м. Ялти”.
У 2001 році указом Верховної ради Криму присвоєно звання “Почесний кримчанин”.
Є повним кавалером 3-ох орденів “За заслуги” Президента України.
У 2002 році Указом президента Російської Федерації нагороджений “Орденом Дружби”.
Люди різних професій дякують народному артисту Юрію Богатікову за його пісні. Гарний неповторний голос і глибокий внутрішній зміст, що вкладається ним в кожну пісню, завоювали і міжнародне визнання, і всенародну любов на своїй землі. Тому Юрій Йосипович був любим і затребуваний глядачами до останнього дня свого життя.
Помер 8 грудня 2002 року в Сімферополі. Похований на цвинтарі “Абдал”. У 2008 році на могилі було встановлено пам’ятник.
На жаль Ви забули написати, що Юрій Багатіков отримав премію на Міжнародному конкурсі пісні у Болгаріі за виконання пісні “Кохана”
(Ігор Поклад та Ігор Барах).
Я добре знав Юрія. Він був на той час один з найкращих виконавців пісні
“Кохана”, яку ми написали разом з Ігорем Покладом. За виконання цієї пісні на Міжнародному конкурсі у Болгарії на фестивалі “Золотий Орфей”він отримав медаль саме за її виконання. Дякую за сайт, присв’ячений його творчості.
Робяты, ни хера не понимаю на мове, но Богатикова слушаю и смотрю старые записи. Великий певец! Я из России, Липецк, не знаю что вам, братья написать, но мне плохо от того , что произошло.