Соломія Амвросіївна Крушельницька (23.ІХ.1872 – 16.ХІ.1952) – оперна та камерна співачка (сопрано) і педагог, Заслужений діяч мистецтв України (1951).
Народилася 23 вересня 1872 року в с. Білявинці, тепер Бучацького району Тернопільської області в сім’ї священика Амвросія Крушельницького. Дитинство її пройшло у селі Біла під Тернополем. Замолоду виявила великі музичні здібності: навчилася грати на фортепіано, брала участь у хорах і виставах аматорських театрів, “Руського народного театру” у Тернополі, диригувала хором.
Вокальну освіту здобула у Львівській консерваторії (1888-1893) у класі В. Висоцького як меццо-сопрано, закінчила навчання зі срібною медаллю та дипломом з відзнакою. 15 квітня 1893 року дебютує у Львівській опері в партії Леонори (“Трубадур” Верді) та Сантуцци в опері “Сільська честь” П. Масканьї. Після знайомства з італійською співачкою Джеммою Беллінчоні, що перебувала у Львові на гастролях, Крушельницька їде у Мілан, де навчається з травня 1893 року в студії професорів Конті та Фаусти Креспі.
1894 року підписує контракт із Львівською оперою, співає в операх “Фауст”, “Фаворитка”, “Бал-маскарад”, “Африканка”, “Галька”. Листується з письменниками Михайлом Павликом, Іваном Франком. З січня 1895 року співає у Львівській опері в “Манон Леско”, згодом студіює у Відні у професора Генсбахера, де вивчає Вагнерівський репертуар. Того ж року співає у Краківській опері. Виступає на сценах багатьох оперних театрів світу, зокрема Кремони, Трієста (1895), Одеси (з листопада 1896 по березень 1897 Крушельницька у складі італійської трупи брала участь у тридцяти п’яти виступах), Буенос-Айреса (“Колон”, 1897) Варшави (Великий театр, 1898-1902), Петербурга (1899, 1900, 1901), Парижа (“Гранд-Опера”, 1902), Неаполя (“Сан-Карло”, 1903), Генуї (1904), Мілану (“Ла Скала”, 1906 року – дебют в опері Р. Штрауса “Саломея” під диригуванням Артуро Тосканіні, також виступала тут у 1909 і в 1915 рр.). 1908 року Соломія Крушельницька приїхала на гастролі в Єгипет з театральною трупою і з композитором Дж. Пуччіні, виступала в його опері “Мадам Баттерфляй”. Також виступала в Коломиї і Бережанах. 1910 року Крушельницька одружується з італійським адвокатом, мером міста Віареджо Чезаре Річчоні.
У 1904 р. на запрошення Дж. Пуччіні виконала партію Батерфляй в його опері “Чіо-Чіо-сан” в театрі “Гранде” в Північній Італії. Після її блискучого виконання ця опера здобула всесвітнє визнання.
Володіла видатним за силою і красою голосом широкого діапазону, надзвичайною музичною пам’яттю (могла вивчити оперну партію за два-три дні), віртуозною технікою, яскравим драматичним обдаруванням.
У її репертуарі було близько 60 партій. Основні з них: Аїда, Дездемона, Леонора, Амелія (“Аїда”, “Отелло”, “Трубадур”, “Бал-маскарад” Верді), Тоска, Батерфляй, Мімі (“Тоска”, “Чіо-Чіо-сан”, “Богема” Пуччіні), Кармен (“Кармен” Бізе), Ельза, Єлизавета, Брунгільда (“Лоенгрін”, “Тангейзер”, “Валькірія” Вагнера), Татьяна, Ліза (“Євгеній Онєгін”, “Пікова дама” Чайковського), Галька, Ганна (“Галька”, “Зачарований замок” Монюшка), Рахіль (“Жидівка” Галеві), Маргарита (“Фауст” Гуно), Гоплана (“Гоплана” Желенського), Інес (“Африканка” Мейєрбера), Джоконда (“Джоконда” Понкіеллі), Софі (“Вертер” Массне), Валентина (“Гугеноти” Мейєрбера), Сантуцца (“Сільська честь” Масканьї), Саломея (“Саломея” Р. Штрауса).
1920 року востаннє виступила у театрі “Сан Карло” (м. Неаполь) в операх “Лорелея” та “Лоенгрін”, відтоді займається концертною діяльністю, присвятивши себе камерному виконавству. Була тонким, глибоким інтерпретатором творів Монтеверді, Глюка, Моцарта, Шуберта, Шумана, Брамса, Равеля, Мусоргського. 1925 року бере участь у концерті на запрошення королеви Італії. У січні-травні 1928 року здійснює велике турне по США та Канаді, в цьому ж році гастролює в Галичині. 1929 року відбувся прощальний концерт співачки в Академії Санта Цецілія у Римі. 28 вересня 1936 року помер Чезаре Річчоні.
Співачка була пристрасною пропагандисткою української музики. У 1900 вона приїхала до Львова і на сцені театру Скарбека разом з О. Мишугою виступала в опері Гулака-Артемовського “Запорожець за Дунаєм”.
Крушельницька показала себе також блискучою інтерпретаторкою українських народних пісень, невтомною пропагандисткою творів українських композиторів, зокрема Людкевича, Січинського й особливо Лисенка. Майже щороку вона брала участь у вшануванні пам’яті Т. Шевченка, спеціально приїжджаючи для цього до Львова з-за кордону.
Світогляд артистки формувався під впливом українських письменників-демократів І. Франка і М. Павлика, з якими вона підтримувала дружні стосунки. Великою творчою дружбою Крушельницька була зв’язана з В. Стефаником, О. Кобилянською, Н. Кобринською, М. Лисенком, Д. Січинським, О. Мишугою, Ф. Шаляпіним, М. Менцинським, А. Тосканіні, Дж. Пуччіні.
На оперних сценах виступала з О. Мишугою, М. Менцинським, М. Баттістіні, А. Дідуром, Е. ван Дейком, В. Флоріанським, Е. Карузо, Тітта Руффо, Ф. Шаляпіним та ін.
Її талант високо цінували композитори Дж. Пуччіні, А. Каталані, Р. Леонкавалло, Р. Штраус, диригенти А. Тосканіні, Л. Муньоне, драматична артистка Е. Дузе. Музичні критики світу порівнювали мистецтво Крушельницької з мистецтвом М. Баттістіні, Е. Карузо, Ф. Шаляпіна.
Записувалася на грампластинки у Варшаві (“Грамофон”, 1902), Мілані (“Фонотипія”, 1906-08, 1910), Чикаго (“Колумбія”, 1927).
1939 року співачка приїжджає на батьківщину, провідати рідних, але у зв’язку з початком другої світової війни залишається у Львові. Після вступу радянських військ терпить злигодні, байдужість влади. У той час починає хворіти, просить дозволу виїхати в Італію, де залишився її будинок, але їй не дозволяють. 1944 року нарешті дістає місце професора у Львівській консерваторії, а в 1946 її понизили до виконуючої обов’язки професора. 26 грудня 1949 року у Львові відбувся прощальний концерт 77-річної співачки для земляків. 1951 року їй присвоєно звання Заслуженого діяча мистецтв УРСР. До кінця життя Соломія Крушельницька викладала у консерваторії.
Померла від раку горла 16 листопада 1952 року. Похована у Львові, на Личаківському кладовищі.
У 1963 р. в будинку, де народилася співачка, було відкрито музей, а на його фасаді встановлено меморіальну дошку. У Тернополі вулицю Сенкевича перейменовано на вулицю С. Крушельницької. У Львові спеціальній музичній школі-інтернату присвоєно ім’я Крушельницької. Крім того, в 1989, в будинку, де жила останні роки співачка, відкрито музей, а також встановлено меморіальну дошку. У 1966 на Українській студії документальних фільмів було знято фільм “Пісня подолянки” (реж. Р. Фощенко), присвячений творчості Крушельницької. В 1983 на Київській кіностудії ім. О.Довженка було знято худ. фільм “Повернення Батерфляй” про творчість артистки (реж. О. Фіалко).
У 1991 в Україні засновано Міжнародний конкурс оперних співаків ім. С. Крушельницької (перший конкурс відбувся у Львові, 20.ХІ-1.ХІІ 1991).