Володимир Гаврилович Луців (сценічний псевдонім – Tino Valdi) — бандурист, концертний співак-тенор, виконавець дум та автор статей про бандуру. Як бандурист виступав у багатьох країнах світу.
Народився 5 червня 1929 р. у містечку Надвірна (Прикарпаття). У 1944 р. хлопець переїжджає до своєї сестри, що живе в Польщі, і там його забирають до Німеччини. Після війни він закінчив там українську гімназію і вступив до Капелі бандуристів ім. М. Леонтовича під керівництвом Григорія Назаренка у місті Ґосляр. У майстерні братів Гончаренків отримує свою “нерозлучницю”-бандуру, ставши наймолодшим учасником капели (1947). 1948 року виїжджає до Лондона. Працював на фабриці, брав приватні лекції вокалу (Брадфорд). Навчався у коледжі св. Трійці (Лондон). Після двох років навчання у 1952 переїжджає до Риму, де, успішно склавши екзамени, стає студентом престижної консерваторії Святої Кекилії. Під час навчання багато концертував у європейських країнах.
З 1958 р. проживав у Лондоні. Працює у відділі українського радіо, гастролює як співак та здобуває перші премії на міжнародних конкурсах. Серед нагород: Почесна грамота Відділення Світового Конгресу Вільних Українців, премія імені Володимира Винниченка. Перемога на міжнародному пісенному конкурсі Євробачення (Бельгія, 1961) принесла світове визнання.
Організатор численних міжнародних турне для великих хорів, танцювальних колективів та окремих виконавців упродовж десятиліть за маршрутом від Європи до Америки й навпаки – зокрема, для хору “Думка” з США у Європу (1985), Візантійського хору з Голландії в Україну (1990), гастролей ансамблю пісні й танцю МВС України у США (1995), хору “Голоси Рідженсі” з Англії в Україну (2007). Видав автобіографічну книгу “Від Бистриці до Темзи” (Львів, 1999).
У 1986 році — координатор і відповідальний за музичну підготовку відзначень у Римі 400-річчя єднання Київської митрополії з Апостольським Престолом; у 1986-87 роках — очолював мистецьку комісію підготовчого комітету із святкування 1000-ліття Хрещення Русі-України; у 90-х роках за дорученням Проводу УГКЦ — організатор концертних програм до 100-ліття з дня народження Патріарха Йосифа Сліпого та повернення Блаженнішого Кардинала Любачівського до Львова.
Заснував благодійний культурно-мистецький фонд ім. В. Луціва в Надвірній (2002), який опікується талановитою молоддю Прикарпаття. Фонд заохочує і відзначає талановиту молодь у номінаціях «митець», «науковець», «громадський діяч» та вручає грошові винагороди переможцям.
У газеті «Урядовий кур’єр» від 26 січня 2008 року зазначено, що згідно з Указом Президента «Про відзначення державними нагородами України громадян іноземних держав» за вагомий особистий внесок у популяризацію історичних та сучасних надбань України у світі, формування її позитивного міжнародного іміджу та з нагоди Дня Соборності України Володимира Гавриловича Луціва — співака, музиканта, громадянина Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії нагороджено орденом «За заслуги» ІІ ступеня.
На запрошення товариства «Просвіта» 19 травня 2008 року Володимир Луців відвідав місто Кременець. 25 травня побував у Надвірній, де представлено нових кандидатів на іменну премію фонду Володимира Луціва.
За своє життя співак записав за кордоном багато платівок, але в Україні був практично невідомий. Ситуація почала виправлятися лише останнім часом – кілька років тому аудіокомпанія “Наш формат” за ініціативою МО “Ревія” Ореста Цимбали видала в Україні 3 компакт-диски Володимира Луціва, причому виходу дисків максимально сприяв сам співак.
Володимир Луців помер 7 вересня 2019 року у Лондоні на 91-му році життя, похований у Надвірній.
Дякую за інформацію. Не чув про цю велику людину.