Маренич Валерій Петрович народився 1 січня 1946 року в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. З дитинства виховувався у пісенному середовищі. Мати, Тамара Олександрівна, працювала солісткою місцевого драмтеатру. В роки Другої світової війни у складі театральної трупи виступала з концертами в госпіталях і лазаретах, згодом стала солісткою Дніпропетровської філармонії. Батько, Петро Григорович, все життя працював на Криворізькому машинобудівному заводі, де був незмінним учасником духового оркестру.
Свій день народження Валерій Маренич по праву може святкувати двічі на рік. Він – із повоєнного покоління, якому батьки «літа купували». У ті роки чимало батьків, бажаючи, щоб їхня дитина довше залишалася при них, йшли на хитрощі – записували грудневих хлопців січнем. Січневих опісля на рік пізніше до армії забирали. У паспорті Валерія датою народження значиться 1 січня 1946-го. Та баба Люся (по материній лінії) якось зізналася йому, що насправді він з’явився на світ 14 грудня 1945-го.
Батьки потурбувалися, щоб кожен із синів, яких у сім’ї було троє, отримав музичну освіту. Валерій вивчився грі на кларнеті, Ігор – на баяні, Віталій – на тромбоні. У них цілком могло б скластися чоловіче тріо Мареничів, та доля розпорядилася по-іншому. Завадила армія, яка закинула Валерія до Східної Німеччини, Ігора – на Кубу, Віталія – до Угорщини. З музикою пов’язав своє життя лише Валерій.
Що ж до гри на гітарі та піснетворчості, то Валерій тут, хоч як не дивно це звучить, – самоучка. Перші акорди показала йому мама, вона ж допомогла придбати навчальну (значно меншу за розмірами від звичайної) гітару. Інструмент досі зберігається у Кривому Розі як сімейна реліквія. Є у батьківській хаті й кларнет, грі на якому навчався майбутній народний артист.
Світ захоплень Валерія Маренича надзвичайно широкий. Він вивчився грі на багатьох музичних інструментах – освоїв кларнет, гітару, ударні, губну гармошку, органку (духовий акордеон), сопілку, най (паралельні сопілки). Свого часу малював картини та займався столярством.
Музичну освіту Валерій Маренич отримав у Луцькому культурно-освітньому училищі, яке закінчив у 1991 році.
В 1971 році разом з майбутньою дружиною Антоніною Сухоруковою організували співочий дует, який зайняв перше місце на огляді вокально-інструментальних ансамблів у м.Харкові. В 1973 році до дуету долучилась сестра Антоніни – Світлана, так з’явилось “Тріо Маренич”. В репертуарі “Тріо” були як народні пісні, так і авторські, в основному українською мовою. Серед них – “Сиджу я край віконечка”, “Посилала мене мати”, “Ой, у гаю при Дунаю”, “Несе Галя воду”, “Ой, під вишнею”, “Тиша навкруги”, “Чом ти не прийшов” та інші. В 1979 році фірма “Мелодія” записала їх першу платівку, а “Укртелефільм” зробив її відеоверсію. В цьому ж році учасникам групи – Мареничу Валерію, Маренич (Сухоруковій) Антоніні та Маренич (Сухоруковій) Світлані було присвоєно звання Заслужених артистів Української РСР.
Альбоми в складі тріо:
“Співає тріо Маренич” (1979р.)
“Три тополі” (1998 р.)
“Ой, під вишнею”(2000 р.)
“Мареничі”(2003 р.)
“Краще” (2004 р.)
8 лютого 2003 р. за вагомий особистий внесок у розвиток української пісенної спадщини, багаторічну плідну творчу діяльність, Указом Президента України Валерію Петровичу Мареничу присвоєне звання Народного артиста України.
З 2005 р. Валерій Петрович Маренич виступає самостійно. За час сольної кар’єри він записав 5 сольних альбомів, виступав з концертами в багатьох містах України.
Сольні альбоми В. Маренича:
“Пісні Волинських авторів” (2005 р.)
“Ген, на узліссі хрест мовчить” (2006 р.)
“Ідея нації” (2008 р.)
“Без адреси” (2010 р.)
“Без тебе” (2015 р.)
В даний час Валерій Маренич проживає у м. Луцьку і продовжує займатись музичною творчістю.
Сторінка тріо Мареничів знаходиться тут
Список пісень у виконанні Валерія Маренича, доступних в мережі, знаходиться тут
Виший, кохана, сорочку (В. Маренич – Р. Братунь)
Журавлі (В. Маренич – О. Богачук)
Дуже сумую за ними, співала б разом !