Олександр Йосипович Щеглов (1920-2014) – відомий в минулому львівський співак.
Народився 12 квітня 1920 р. у Каневі. Закінчив Київське музичне училище по класу контрабаса у С. Ш. Херсонського, а в 1951 р. – Львівську державну консерваторію у Н. М. Горницького. У 1942-1944 рр. був артистом симфонічного оркестру Львівського театру опери та балету. З 1950 року викладав у Львівському музичному училищі, з 1963 – у Львівській консерваторії. Як співак і контрабасист виступав з різними естрадними колективами, зокрема з популярним у 50-ті – 60-ті роки у Львові Квартетом Костянтина Соколова, з ансамблем Мирослава Скорика “Веселі скрипки”, джазовим оркестром “Медікус” Ігоря Хоми. В репертуарі співака були твори популярних тоді композиторів – А. Кос-Анатольського, М. Скорика, М. Бикадорова, Є. Козака та ін. З 1963 до 1986 р. працював також у симфонічному оркестрі Львівської філармонії. З 1986-го – на пенсії.
Про Олександра Щеглова у Львові не говорилося і не писалося нічого упродовж, як мінімум, двох десятиліть. Вперше згадали про нього як про першого виконавця пісень Кос-Анатольського на концерті “Карпатське танго” у 2011 році. Він був на тому концерті, і сльози текли йому, бо його вітав увесь зал стоячи. Варто сказати, що жодного альбому співака в СРСР так і не вийшло, в той час як на Заході підпільно видавалися його платівки з перекрученими ініціалами (І. Р.), бо сам Щеглов був, як то кажуть, під “ковпаком” КДБ. В нього вдома збереглися усі бабіни з його записами, і у львівського співака і актора Ореста Цимбали виникла ідея – не чекати поки О. Щеглову виповниться 95 чи 100 років, а вже до 93-ліття (квітень 2013 р.) зробити йому подарунок – диск з його піснями. Нажаль, ця ідея так і лишилася нездійсненною, а сам Олександр Щеглов помер 2 січня 2014 року.
А сніг іде (А. Ешпай – Є. Євтушенко)
Золота дівчина (А. Кос-Анатольський)
Карпатське танго (А. Кос-Анатольський)
Кінчалась ніч (М. Скорик – М. Петренко)
Коли любить (М. Скорик – Р. Братунь)
Липи зачаровані розмаєм (А. Кос-Анатольський)
Метелиця (А. Кос-Анатольський)
в пятдесяті і шістдесяті роки ходив в кіно в кінотеатр “Комсомолець” і “Україна” і перед сеансом в залі очікування грав естрадний оркестр. І до цих пір памятаю Щеглова , він був в тому оркестрі, а, може, і керував ним. Це було на той час для мене, юнака, чи не перше знайомство з естрадою і джазом. А особливо мені запамяталося виконання цим оркестром композиції, яку вони оголошували під назвою “Караван”. мені тоді сльози текли з очей і не хотілося вже того кіна. Тепер я слухаю його як Болеро, Равель. вибачте, я не музикант, а простий чоловік, але його музику і його обличчя памятаю все своє життя. а тепер, сидячи перед Компом, слухаючи різні оркестри, я згадав того, хто збудив мене до відчуття музики…Дякую!