Ігор Шанковський – український співак, поет, композитор і перекладач. Народився 15 травня 1931 р. в м. Стрий, Львівщина. Його батько, Лев Шанковський, був помітною фігурою в українському збройному опорі. Після Другої світової війни Ігор емігрував з родиною до Сполучених Штатів, де згодом служив в армії США під час корейської війни. Будучи дислокованим в Японії (Токіо), він отримав дозвіл навчатися у місцевому університеті, а також завдяки знайомим зміг записати свої перші пісні – в студії “Ніппон Колюмбія“ була видана його перша платівка, яка розійшлася великим тиражем. Молодий українець познайомив Японію з українською піснею. Його музичний репертуар, до власних слів, компонував композитор Раймонд Гатторі, відомий далеко поза межами Японії творець легкої музики.
Після закінчення військової служби Ігор Шанковський переїхав до Канади. Він закінчив студії при Альбертському університеті і почав викладати по ділянці слов’янських мов і літератур в м. Едмонтон, а також був директором і ведучим українських радіопередач, виступав по телебаченню. На початку 1960-х записав альбом своїх пісень під назвою “Туга на півночі”. У запису платівки приймали участь джазовий оркестр “Ехо” під проводом Теда Боровецького, феноменальний скрипаль і мандоліст Володимир Чорновол. Під акомпанемент цього оркестру (за модерним аранжментом Т. Боровецького) І. Шанковський виконав по-новому народну пісню “Ой пряде, пряде“ та пісню Ігоря Шамо на вірші Дмитра Луценка “Не шуми калинонько“, яку він теж вважав народною. Всі інші пісні (з власними словами) співак записав з радіоансамблем Б. Климчука та знаменитим оркестром Ґіянні. Українці Америки знали Ігоря Шанковського передусім як талантовитого поета, літературознавця, публіциста, останнім часом – як професора університету, а після виходу цієї платівки мали нагоду познайомитись з його настроєвим голосом у по-новаторському виконаних романсах.
Надалі Ігор Шанковський викладав в університетах США, Німеччини та Італії (Трієст).
Видав збірки поезій: «Квітнева дань» (1958), «Дисонанси» (1960), «Коротке літо» (1970) та переклади з японської середньовічної поезії «Сто поетів — сто пісень» (1966).
Написав розвідки українською і англійською мовами про Василя Симоненка (1975, 1977). Поезії і літературознавчі есеї Шанковського друкувалися в журналах «Київ» (Філадельфія) і «Визвольний Шлях» (Лондон).
Помер 8 лютого 2012 р. в м. Філадельфія (США).
Вже осінь йде (Ж. Косма – І. Шанковський)